Капризи та істерики у дітей

 

Як було б чудово,якби всі хлопчики і дівчатка завжди поводили себе гарно та робили тільки те, що дозволяють їм батьки. Тоді ніколи не потрібно було б сварити та карати дітей. Нажаль це не можливо. 

Істерики – це вибухові прояви гніву або розчарування у дітей, особливо малюків. Зазвичай вони починаються приблизно у 18 місяців до 4 років. Вони можуть бути більш-менш драматичними, починаючи від скиглення та плачу до крику, кидання та ламання речей.

Істерики надзвичайно поширені, вони виникають на етапі соціально-емоційного розвитку, коли малюки все більше усвідомлюють свою зростаючу автономію, але мають обмежену мову, за допомогою якої можна висловити свої бажання та емоції.

Істерики також можуть мати інструментальний вимір. Влаштовуючи істерику, малюк може намагатися змусити дорослого щось зробити, наприклад, дати йому улюблені ласощі. Цей аспект істерик стане більш помітним, якщо дорослий поступиться. Якщо істерика влаштовує дитину, така поведінка посилиться, а це означає, що вона з більшою ймовірністю повториться наступного разу, коли дитина чогось захоче.

Психологи виокремлюють чотири найбільш суттєві причини які полягають в основі порушення поведінки:

•  Дитина намагається звернути на себе увагу
• Дитина не хоче підкорятися дорослому
• Дитина хоче здобути гору над дорослим
• Помста дорослим за те, що дитину не люблять і вона ображена

"Що ж робити?" - запитеєте ви. Спробуйте приділити трохи більше уваги емоціям вашої дитини. Спробуйте розібратися з причинами їх появи, а також допомогти дитині познайомитися з емоціями та їх проявами.

Якщо сталася істерика, рекомендуються наступні тактики:

• Якщо істерика почалася у відповідь на заборону дорослого, батьки не повинні одразу ж відміняти своє рішення, краще твердо сказати "Ні" (звичайно, лише в тому випадку, якщо заборона дійсно необхідна) 
• Якщо дитина сама проситься на руки, потрібно виконати прохання. Але будьякі повчання в цей момент недоречні
• Не рекомендується в момент істерики залишати дитину саму. Це може бути небезпечно. Але, якщо дорослий сам знаходиться у стані крайнього збудження и не може контролювати свої дії, краще все ж таки відійти від дитини
• Не рекомендується в момент агресії піднімати дитину з підлоги насильно брати дитину на руки

Декілька рекомендацій, відносно того, як будувати стиль поведінки з вашою вередливою дитиною

1. Своєю поведінкою показуйте дитині приклад - стримуйте свої емоції, адже дитина в своїй поведінці наслідує вас

2. Приділяйте дитині достатньо уваги, нехай вона ніколи не почуваєтся покинутою, але в той же час поясніть , що бувають миті, коли у вас є й інші турботи 

3. Уникайте крайнощів, не можна дозволяти дитині все, що їй забажається, але й не можна все забороняти. Чітко вирішіть для себе що можна, а що ні і погодьте це з усіма членами родини

4. Запам'ятайте, що для правильного емоційного розвитку та здобути впевненості у собі дитині необхідно 8-10 лагідних дружних дотиків батьків та декілька схвальних поглядів щодня

5. Зрозумійте, істеричні напади найчастіше пов'язані з прагненням дитини звернути на себе увагу або викликати жалість або співчуття

Хоча істерики є нормальним явищем, якщо вони надзвичайно сильні та/або часті, вони можуть вказувати на порушення нервової системи, такі як синдром дефіциту уваги та гіперактивності, проблеми з тривогою чи депресією або більш загальну модель непокори до дорослих, що може призвести до діагностики опозиційно-зухвалого розладу. 

Батьки можуть проконсультуватися з фахівцем, якщо:

Істерики у їхньої дитини трапляються майже щодня

Включають насильство по відношенню до інших або самоушкодження

Трапляються з дорослими, які не є опікунами дитини

Не мають жодного очевидного тригеру